Ярослава Кравченко — про «Телебачення Торонто», Дикий театр і діджитал-детокс

Звезды / Интервью
4 февраля 2020
Cosmo

Ніхто не скаже про нашу героїню краще, ніж вона сама. Знайомся, Яся Кравченко — «хазяйка Дикого театру» та «краща половина Майкла Щура» в щотижневому шоу «#@)₴?$0».

Інтерв`ю вийшло друком у жовтневому номері журналу Cosmopolitan.

Ясе, ми спілкуємося з тобою під час відпустки: ви з «Телебачення Торонто» пішли на перерву до початку осені. Ти дозволяєш собі перепочити від новин чи навіть зараз продовжуєш їх моніторити?

На щастя, я вже випрацювала рефлекс самозбереження: коли мені не потрібно моніторити інфоприводи, я роблю це дуже дозовано. Звісно, мене тішить, що я можу хоча б недовго побути в інформаційному вакуумі, бо від усіх цих новин можна просто здуріти. У наш час, щоби зберегти нормальну психіку, треба стежити за своєю інформаційною гігієною. Особливо якщо твоє основне джерело новин — це Facebook, де щодня з’являються тисячі фейків.

Меми «Телебачення Торонто» заполонили всю мережу. Як це, коли твоє обличчя стає Telegram-стікером

Коли я йшла працювати на «Телебачення Торонто», мене попереджали:«Ясе, ти маєш бути готова до всього». Тому, якщо десь у мережі — наприклад, на тих же стікерах — з’являється моя фотка у відверто невдалому ракурсі, я не дивуюсь і не засмучуюсь. Зрештою, щоби глядачі тобі довіряли, ти маєш бути максимально близький до людської подоби. Мені було би важко щосекунди відповідати певному телевізійному образу, тому на екрані я намагаюся бути такою самою Ясею, як та, що зараз говорить із тобою, а вечорами п’є вино та волає пісні десь на Пейзажці. До речі, я щиро радію, коли хтось на вулиці впізнає мене та просить сфотографуватись. У голові миттєво спливає галочка: о, ще одна адекватна людина!

Коли ти йшла вчитися на театрального критика, то навряд чи планувала ставати публічною персоною. Чи важко тобі дався перехід з-за лаштунків до кадру?

Дуже важко. Іронія в тому, що я кілька років працювала піарницею та пояснювала людям, як треба поводити себе на екрані. А коли сама опинилася в кадрі, припустилась усіх помилок, яких можна було припуститись. Мій перший випуск «#@)₴?$0» досі висить у мене в закладках як приклад того, чого не треба робити в кадрі. Я час від часу влаштовую собі самокатування та переглядаю його. 

В одному інтерв’ю ти розповідала, що так само переглядаєш відео зі своїм виступом у шкільній виставі. 
Так і є. На щастя, я вже у школі зрозуміла, що акторкою мені краще не бути. Звісно, я підглядаю в акторів Дикого якісь цікаві прийоми, які можна було би використати на телебаченні. Але зіграти на сцені театру — це все-таки не для мене. 

На ТБ ти колись теж зарікалася не повертатись – і що?

Це взагалі було смішно: ось я  розповідаю, що на телебачення більше ні ногою, а ось уже за пів року весело крокую на «Телебачення Торонто» спростовувати свої ж слова. (Сміється.) 

У травні 2019 року ви з Майклом Щуром стали адвокатами HeForShe — всесвітнього руху за гендерну рівність. Розкажи, у чому полягає ваша місія. 

Наша співпраця з HeForShe передбачає участь у дискусіях на різних фестивалях, зустрічі зі студентами та артикуляцію нашої позиції на публічних заходах і в ЗМІ. Тобто ми допомагаємо українській аудиторії  прокачатись у питаннях гендерної рівності та заодно прокачуємо себе. Звісно, те, що ми робимо, не дуже подобається радикальним феміністкам, але ми вже звикли, що хтось постійно хоче нас спалити чи розіп’яти. (Усміхається.) Наша мета не залякувати людей, а вести з ними діалог і спонукати до того, щоб вони перестали мислити шаблонами.

Перед кожним виступом Дикого ти робиш дисклеймер про те, що вистава може містити сцени жорстокості та глядач має право з неї піти. Чи часто це трапляється? 

У такі моменти я завжди трошки лукавлю, бо розумію, що далеко не кожен наважиться встати та вийти з повної зали. Хоча глядачі, які мають сміливість піти, а потім аргументовано пояснити, що їм не сподобалось, це дуже цінна аудиторія. Разом із тим бувають люди, які демонстративно встають і гупають дверима, просто щоби привернути до себе увагу. 

За поведінкою глядачів на наших виставах цікаво відстежувати соціальні зв’язки. Наприклад, є дівчата та хлопці, які запрошують потенційних партнерів до нас на перше побачення. Дикий — така собі перевірка на те, чи збігаються їхні цінності та почуття гумору.

Фото з вистави «Жінко, сядь» / Дикий театр

Дикий театр – незалежний проєкт, що спеціалізується на гострих темах на кшталт домашнього насильства та гомофобії. За три роки вистави Дикого відвідали близько 70 тисяч глядачів.

А як ти комунікуєш із «заядлыми театралами»? Це ж досить специфічна, подекуди снобська тусовка.

У нас уже з’явилися свої постійні глядачі, з якими можна хоч у ліс, хоч на БДСМ-вечірку. Це якась така секта «диких» — дещо дивних і дуже класних — людей. Театрали старого зразка також приходять. Не скажу, що вони підсідають на Дикий, але прем’єри відвідують, бо так начебто «прийнято». 

Що ти думаєш про старомодні театральні атрибути на кшталт бутербродів і коньячку в буфеті? Або суворих тітоньок-білетерок. У незалежному театрі є альтернативні традиції та персонажі?

Через таких тітоньок-білетерок, надресированих, як добермани, у мене була травма в студентські роки. Мені як студентці театрального доводилося постійно «бомжувати» та випрошувати місця на виставах. Одного разу ми з одногрупниками прийшли до театру Лесі Українки та отримали від адміністратора добро на те, щоб зайняти місця в партері. Коли я підійшла до зали та повідомила білетерці про свій студентський, вона подивилася на мене, як на гівно, та заволала на всю залу: «Вы посмотрите на нее, студенческий! Студенты у нас на третьем этаже, милочка». Це було просто принизливо. Відтоді, як ти розумієш, до театру Лесі Українки я не ходжу.

Мабуть, тому я постійно нагадую адмінам Дикого, що глядачів треба зустрічати з гостинністю. Ми вдячні людям, які з усього розмаїття розваг вибрали наш театр, — і вони повинні це відчувати. Із тієї ж причини ми не забороняємо робити фото, стрімити або заходити в залу з кавою чи вином. Щодо бутерів з ікоркою та коньячку… Не маю нічого проти цієї традиції. Але ми спеціально робимо вистави на 20:00, щоби глядачі встигли повечеряти, абстрагуватися від роботи та дістатися до театру без заторів.

Те, що вистави Дикого проходять на різних локаціях, уже стало вашою фішкою. Та чи немає у вас планів осісти на одному місці? 

З одного боку, ми би дуже цього хотіли. З іншого — уже навчилися обходитися без постійної локації. У цьому взагалі феномен Дикого: працювати без традиційних атрибутів, необхідних для роботи. 

У жовтні Cosmopolitan Україна виповнилося 20 років. Спробуймо спрогнозувати, якими будуть Ярослава Кравченко та Дикий театр іще за 20 років.

Що я знаю напевно, так це те, що я так само носитиму кеди. А якщо серйозно, то я не думаю, що щось радикально зміниться, бо вже зараз чітко розумію, хто я, що можу і чого хочу. Щодо театру… Дикий [театр] — це проєкт, що реагує на болі суспільства. Звісно, краще би його не існувало. Але, як ми з тобою розуміємо, за 20 років ці болі навряд чи зникнуть. Та й тікати від них теж нікуди. Хіба що в космос. (Усміхається).  

Інтерв`ю: Таїсія Куденко

Стиль: Анастасія Благодарна

Фото: Ден Бобров

5 5 1
Автор: Таисия Куденко
Фото: Ден Бобров, Дикий театр
Спецпроекты

YUKO — о феминизме, фанатах и трехлетии группы

Интервью с Юлией Юриной и Стасом Королевым.

Яніна Соколова — про хейтерів, піар і зйомки фільму «Я, Ніна»

Інтерв`ю з телеведучою та натхненницею проєкту «Я, Ніна».

Звезды / Интервью
Надо прочитать

Два дня с Monatik: как протекают будни артиста

Мы побывали с Monatik в студии, на примерке, в офисе и на выступлении. Лови эксклюзив! 

Звезды / Интервью
Надо прочитать

Найкраща мотивація: 10 натхненних цитат Опри Вінфрі

Сьогодні телеведуча святкує свій 66-й день народження.

Актор Майкл Б. Джордан — про новий фільм «Судити по совісті», Брі Ларсон і Джеймі Фокса

Ексклюзивне інтерв`ю із зіркою «Чорної пантери» та «Крід: Спадок Роккі Бальбоа».

Loading...

Антонио Лукич («Мої думки тихі») — о юморе, фрилансерах и работе с Ирмой Витовской

Интервью с режиссером комедии, на которую ты просто обязана сводить свою маму. 

 

© Copyrignt Cosmopolitan Ukraine, 2019. Все права защищены.